Бідні наші люди
Aug. 1st, 2023 06:53 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
arbekaБідні наші люди
(вырвано из комментов)
.........
@svitlana2651
hace 4 días (editado)
Бідні наші люди. Серце плаче.Дуже важко дивитися на таку старість,ніхто в цьому світі не заслуговує на таку долю.
..................
https://www.youtube.com/watch?v=O5PgKqtKo2Q
«Більшість із них не чекає на росію»: чому молодь менеджерить нове життя для людей із лінії фронту
216.441 visualizaciones 26 jul 2023
20-річна Олександра Сахарук добре знає, який вигляд має лінія фронту — вона відвідала більшість міст і сіл, пошматованих війною. Це її остання «дослідницька» експедиція — лише в містах і селах північніше Сіверська ще не була. Вона їде туди, аби розповісти про свою програму комплексної евакуації і запропонувати людям не просто довезти їх до потяга в Покровську, а привезти в їхнє нове житло — у нове життя.
Коли почалося вторгнення, Олександра покинула ІТ-сферу й стала займатися журналістикою. Спілкуючись із людьми в прифронтових населених пунктах, вона зрозуміла, що вони тримаються за своє рідне місто чи село до останнього через кілька причин, більшість із яких можна вирішити: не відбирати пенсію, надати постійне житло, допомогти з пошуком роботи. Так, разом із друзями вона створила громадську організацію «НЕ САМІ», яка намагається відповісти на всі ці заперечення місцевих. Запартнерившись із іншими волонтерами, «НЕ САМІ» не лише евакуюють людей, а й підтримують їх протягом війни та допомагають облаштуватися на новому місці. Поки Олександра їздить фронтом і намагається вмовити місцевих виїжджати, інші члени команди, волонтери, приймають заявки на евакуацію, організовують логістику та підтримують переселенців.
Попри те, що свою молодість Олександра проводить у переїздах між Авдіївкою і Сіверськом, на таке життя вона не нарікає.
«Ми можемо продовжувати будувати українську національну ідею. Ми спостерігаємо за тим, як формується наша держава, які процеси зараз у ній відбуваються. Це дуже цікаво, якщо ти можеш бути до цього долучений або долучена. Насправді, це велике щастя, що ми застали цей період у своїй молодости, коли ми вже маємо власну державу, але ще можемо займатися її побудовою», — каже Олександра.
Станьте спонсором цього канал
(вырвано из комментов)
.........
@svitlana2651
hace 4 días (editado)
Бідні наші люди. Серце плаче.Дуже важко дивитися на таку старість,ніхто в цьому світі не заслуговує на таку долю.
..................
https://www.youtube.com/watch?v=O5PgKqtKo2Q
«Більшість із них не чекає на росію»: чому молодь менеджерить нове життя для людей із лінії фронту
216.441 visualizaciones 26 jul 2023
20-річна Олександра Сахарук добре знає, який вигляд має лінія фронту — вона відвідала більшість міст і сіл, пошматованих війною. Це її остання «дослідницька» експедиція — лише в містах і селах північніше Сіверська ще не була. Вона їде туди, аби розповісти про свою програму комплексної евакуації і запропонувати людям не просто довезти їх до потяга в Покровську, а привезти в їхнє нове житло — у нове життя.
Коли почалося вторгнення, Олександра покинула ІТ-сферу й стала займатися журналістикою. Спілкуючись із людьми в прифронтових населених пунктах, вона зрозуміла, що вони тримаються за своє рідне місто чи село до останнього через кілька причин, більшість із яких можна вирішити: не відбирати пенсію, надати постійне житло, допомогти з пошуком роботи. Так, разом із друзями вона створила громадську організацію «НЕ САМІ», яка намагається відповісти на всі ці заперечення місцевих. Запартнерившись із іншими волонтерами, «НЕ САМІ» не лише евакуюють людей, а й підтримують їх протягом війни та допомагають облаштуватися на новому місці. Поки Олександра їздить фронтом і намагається вмовити місцевих виїжджати, інші члени команди, волонтери, приймають заявки на евакуацію, організовують логістику та підтримують переселенців.
Попри те, що свою молодість Олександра проводить у переїздах між Авдіївкою і Сіверськом, на таке життя вона не нарікає.
«Ми можемо продовжувати будувати українську національну ідею. Ми спостерігаємо за тим, як формується наша держава, які процеси зараз у ній відбуваються. Це дуже цікаво, якщо ти можеш бути до цього долучений або долучена. Насправді, це велике щастя, що ми застали цей період у своїй молодости, коли ми вже маємо власну державу, але ще можемо займатися її побудовою», — каже Олександра.
Станьте спонсором цього канал
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2023-09-01 06:44 pm (UTC)jus_sangvinis
1 сентября 2023, 20:23:20
52 было в начале 90-х. В 2000-м было 49. Перед войной было 41 миллион. По данным ООН на 2023 год из Украины выехало и не вернулось около 8 миллионов человек. Плюс естественная убыль. То есть сейчас осталось где-то 32 миллиона. А на подконтрольной Киеву территории наверное да, около 27 миллионов.
Sin hogar en Alemania - Cuando el dinero no alcanza para una vivienda | DW Documental
Date: 2023-09-01 07:04 pm (UTC)Sin hogar en Alemania - Cuando el dinero no alcanza para una vivienda | DW Documental
1.513.296 visualizaciones 1 feb 2022 #dwdocumental #documental #Alemania
Viven en coches, garajes, sótanos o en la calle. En Alemania hay hasta un millón de personas sin techo. A pesar de tener un trabajo o una pensión, muchos ya no pueden permitirse un departamento propio.
Según las estimaciones, el número de personas sin hogar no ha dejado de aumentar desde 2008. Durante demasiado tiempo los políticos han ignorado el problema: hasta ahora no había cifras oficiales a nivel nacional. Sin embargo, el núcleo de la sociedad se ha visto afectado durante mucho tiempo. Recién en 2022 se recogerán datos para las nuevas estadísticas sobre personas sin vivienda. Dado que sólo se pueden contabilizar a quienes estén alojados en albergues o instituciones municipales, esta encuesta irá acompañada por informes complementarios sobre los sin techo. Y debería revelar también la cantidad de personas que viven en la calle sin ningún tipo de refugio.
Un sistema de asistencia municipal sobrecargado, la deficiente coordinación, la estrechez del mercado de la vivienda y la especulación inmobiliaria agravan el problema. Para expertos como la antropóloga social Luisa Schneider, esto se debe principalmente a la falta de estrategia: "En este momento, nos encontramos en una situación en la que estamos gestionando el fenómeno de los sin techo, no resolviéndolo. Si no cambiamos nuestra estructura social, estas cifras se dispararán. Y tampoco se pueden subsanar con nuestro actual sistema de ayudas".
El reportero Max Neidlinger pudo acompañar a personas sin hogar a los lugares en que habitan. Sus historias ejemplifican un problema acuciante: cada vez más personas carecen de refugio o —algo más difícil de detectar— se alojan en viviendas improvisadas. Se echan en falta espacios habitacionales asequibles y una estrategia continuada de apoyo a los afectados. Alemania se ha comprometido a ello en una declaración conjunta de los Estados de la Unión Europea: para 2030, nadie debería seguir viviendo en la calle.
Hasta ahora, el peso en Alemania ha recaído sobre las propias personas sin techo. Muchas ya no están en condiciones de buscar ayuda o no conocen las posibilidades que tienen de recibirla. Además, se avergüenzan. Los afectados suelen ocultar su situación y salir adelante como sea. ¿Cómo es posible que en uno de los países más ricos del mundo haya cada vez más personas que no pueden permitirse una vivienda propia, a pesar de tener un trabajo o una pensión, y por qué se ha tardado tanto en tomar medidas?